Прислів`я та приказки

     Пояснюємо українські прислів`я!

У степу і хрущ - м`ясо

      Баба з возу - кобилі легше

ПРИРОДА

ТА ЛЮДИНА В ПРИРОДІ

                                       ЗИМА Грудень землю грудить і вуха рве (грудень приносить холоди, моро-зить землю й людей)
 Зима від сонця тікає, але літо з’їдає (з настанням весняного тепла зима слабшає, але й людям стає сутужніше, бо вичерпуються запаси літніх та осінніх урожаїв)
 Зима спитає, де літо гуляє // Осінь збирає, а зима з’їдає (влітку та на початку осені треба встигнути зробити їстівні запаси на зиму)
 І коза верещить, як мороз тріщить // Як зазиміє, то й жаба заніміє (холодної зими усім непереливки)
 Лютий лютує, бо весну чує (Лютий лютує, та весні дорогу готує) // Питає лютий, чи добре взутий, а марець кусає за палець (лютий — переддень весни, але і в цьому місяці, і навіть у березні ще да-леко до тепла, тому треба добре одягатися)

 На холоді, буває, зуб на зуб не попадає (На

холоді так водиться: зуб ззубом не 

сходиться)  (холодно, аж дрижаки беруть)

 Січень січе, а піч чубом трясе (якщо в добрій печі палахкотить во-гонь, то морози не страшні)

 Така благодать, що й світу божого не видать (сильна завірюха, хур-товина, крізь яку нічого не видно)

                                   ВЕСНА
 Весна ледачого не любить // Весняний день рік годує // Хто спить весною — плаче зимою (навесні розпочинаються сільськогоспо-дарські роботи, від яких залежать статки впродовж усього року)
 Весна на квіти рясна, а хліба в осені позичає (весна обіцяє майбут-ні врожаї, але неможливо прожити без запасів минулорічного збіжжя)

 Квітень — переплітень: ні зима, ні літо (у квітні погода нестійка, навіть сніг може випасти)

 Май — волам (худобі) дай, а сам на піч тікай (у травні теплœ не одразу настає, зелених пасовищ мало, доводиться утримувати худобу в хлівах)

 Мартове тепло — як мачушине добро // На марець не виставляй палець (тепло в березні оманливе)

 Прийшов марець — простяг ноги старець (старець — жебрак; че-рез те, що після зими літньо-осінніх харчових запасів у людей залишається не так багато, вони з меншим бажанням подають милостиню жебракам, що загрожує останнім голодною смертю; перен. — зазнати скрути через настання несприятливих подій чи обставин)
                             ЛІТО
 Влітку й баба з печі злазить // Влітку й качка прачка (перен. — за сприятливих умов усе легко робити)

 Два літа в році не буває (перен. — двічі

молодість не приходить)

 Літній день рік годує (Літо зиму годує) (літо коротке, а зробити для майбутнього врожаю треба дуже багато)
 

У              серпні серпи гарячі, а вода холодна (у серпні спека спадає, зате в полі додається роботи)
 

У              червні на полі густо, а в коморі пусто

(новий урожай ще дозріває,
  

а          минулорічних запасів уже нема)

 Хто влітку ледарює, той взимку голодує (Хто літом дармує, той зи-мою бідує) // Хто літом співає, той зимою не танцює (плаче) (уро-жай, утрачений влітку через погане господарювання, зимою не надолужиш)

 Чого липень не доварить, того вересень не досмалить (якщо у літні місяці врожай не дозрів, то у вересні вже не визріє; якщо влітку не нагрівся, то на вересень покладатися нічого)

                                       ОСІНЬ Вересень — лінивець: руки в кишенях тримає (до вересня закінчу-ються основні сільськогосподарські роботи, можна відпочити)
 Восени й горобець багатий (восени, після збору врожаю, запаси продовольства найбільші, як пр., у цей час ніхто не бідує)
 З листопада баба рада — тепла піч її відрада (з настанням листопа-дових холодів приємно погрітися на печі)

 Осінь на рябому коні їздить (восени природа

дуже різнобарвна)
 

У              жовтня сльози холодні (жовтневий дощ —

не літній, не теплий)

 ________________________________________________________________________

                 СОНЦЕ. МІСЯЦЬ  Світить Місяць, та не гріє, тільки в Бога дурно хліб їсть (Місяць відбиває сонячне світло, але сам не є джерелом ні світла, ні тепла; перен. — холодна неприваблива краса або улеслива, але нещира розмова)
 Сонце — батько, а Місяць — вітчим (перен. — серед обставин життя або чеснот людини треба вміти знаходити головні й вторинні та дорожити головними)
 Місяць — пан, а зорі — почет (Місяць не схожий на інші світила, отже, він винятковий, тому “панує”, від нього безпосередньо залежать фізичні процеси на Землі, тому він заслуговує на біль-шу пошану; перен. — так само і людей треба оцінювати за їх значенням)
  ДЕНЬ. НІЧ. СОН 

 Аби день до вечора // Аби день переднювати, а ніч переночувати (головне — вирішити сьогочасні проблеми, а там видно буде)

 Більше спиш — менше грішиш (жарт. — так виправдовуються лю-бителі довго поспати)

 Гарним людям гарно спиться, гарним людям гарне сниться // Дурне спить — дурне снить // Яке спить, таке й снить (часто у снах лю-дини своєрідно відображаються її вчинки, гарні та погані спра-ви; як будеш гарною людиною, то жахіття не снитимуться)

 День очі має, а ніч вуха (вдень краще видно, зате в нічній тиші краще чути)

 Зкурми лягай, з півнями вставай (людина має краще узгоджувати свій розпорядок дня з природними законами — так, як живуть інші живі істоти)

 Куди ніч, туди й сон (замовл. — так кажуть, коли приснився пога-ний сон, щоб він не збувся)

 Куняє, наче носом рибу вудить (жарт. — так кажуть про людину, яка спить сидячи)

 Птахи ніч розкльовують (поет. — ранок

настає; світає) 

Хто звечора плаче, той зранку скаче (виспавшись, людина відпочи-ла, і вчорашні негаразди вже не здаються їй такими великими)

   ЗЕМЛЯ   

Гора (поле) має очі, а ліс — вуха (з гори (у полі)

добре видно, а в лісі добре чути)

 Вогонь і вода добре служать, та зле панують (Вогонь добре служить, та погано господарює) (маючи справу з природними явищами, потрібно пам’ятати про їх силу та пильнувати, щоб вони не ста-ли небезпечними) 

 Погода — всім вигода, а сльота — всім гризота  (кожна людина за-лежна від примх природи)

Сокіл у небі літає, та здобич на землі шукає // Хвали море, а дер-жися землі // Хто на землі сидить, той впасти не боїться (зем-
 ля — основне багатство; перен. — навіть найамбітніша людина залежить від елементарних життєвих потреб)

 

Тихо, хоч мак сій (тиха, безвітряна погода  )